Мороз і кінь





Щоб взимку кінь не хворів, був бадьорим і працездатним, потрібно враховувати безліч нюансів. Кінь досить швидко адаптується до разліч­ним умов життя, у тому числі і до зміни вре­мен року. Але це залежить і від її породи. Наприклад, коні кабардинця по­роди з моєї стайні, народжені і виращен­ниє в горах, до кінця октя­бря повністю заканчива­ют ліньку і "одягаються" в щільну зимову "шубу". А чистокровний арабський кінь продовжує линяти практично весь но­ябрь. При цьому всі вони отримують однаковий ра­цион, зокрема відвар льняного сім'я з ка­шей - для прискорення лінь­ки, а весь світловий день незалежно від пого­ди проводять на відкритому повітрі.

При змісті лоша­дей зимою головне усло­віє - відсутність ськвозня­ков і не дуже висока температура в стайні. Я побудував невелику стайню на 4 коні об­щей площею 54 кв. М, 36 кв. М з яких зані­мают стайні, осталь­ноє - амунічник і прохід з розв'язками для кування і чищення зимою.

Стіни завтовшки 30 см склав з пенобетонних блоків, усередині оштукату­ріл, зовні утеплив пе­нопластом і облицьовував. Пів зробив з бетону, по­толок перекрив железо­бетоннимі плитами. По­ськольку зверху є ще мансардний поверх, пото­лок не промерзає і на нім не утворюється кон­денсат.

Вентилюються поме­щенія через шахту сече­нієм 25x37 см, сложен­ную з пічної цеглини і загальну стінку, що має, з димохідним каналом пе­чи і каміна на другому поверсі. Це створює до­полнітельную тягу.

Як підстилка використовую тирсу. Тем­пература в стайні зі­мой приблизно 10-12°. Вона підтримується за рахунок тепла, жі­вотнимі, що виділяється, і хорошою те­плоїзоляциі приміщення. Для просушування попон, вальтрапов і іншого спорядження в амунічні-ке є дополнітель­ний джерело тепла - во­дяная батарея. Стайні обладнані автопоїлка­мі. Годівниці використовую знімні. Поряд з конюш­ней - конов'язь на 4 голови для кування і чищення лоша­дей літом.

Стайні, на жаль, невеликій площі, але я стараюся, щоб велику частину часу коня проводили не в помеще­нії, як бройлери, а на випасі або на треніров­ке. Взимку вони гуляють в ле­ваде (загороді) під елек­тропастухом, здобувають собі корм з-під снігу - тебенюют. У міру необ­ходімості льоваду пере­ставляю на інше місце. Влітку прагну льовади ставити подалі, зберігаючи вищу траву ближче до стайні, на слу­чай сніжної зими, адже по глибокому снігу лоша­дей далеко не поведеш. Коні охоче гуляють весь короткий зимовий день, валяються в снігу, грають між собою, рас­капивают траву, що збереглася під снігом.

Влітку мої вихованці по­лучают концентрати двічі в день, а взимку - три. На ніч після годування концентратами я даю їм взимку сіно, приблизно по 4-5 кг А влітку сіно не даю зовсім (їм цілком вистачає випасу), хіба що коли везу їх абикуди на чергові змагання.

Взимку стараюся рабо­тать на некованих лоша­дях, але якщо ожеледь, доводиться кувати. Іс­пользую підкови з само­затачивающиміся с'ем­нимі шпильками, плюс ставлю протисніжні фільци. Роблю це, что­б сніг не набивався в ковані копита. А то по­лучаєтся, кінь йде як на каблуках з снігових і крижаних кульок.

Після роботи на разго­ряченную коня відразу ж накидаю попону з шинельного сукна. Отша­гиваю кінь без сідла, але під попоною, потім ставлю просохнути в ко­нюшню хвилини на 20-30 під попоною. Воду в авто­поїлке на цей час пере­криваю. Потім знімаю попону, відкриваю воду, даю сіно і витримую коня в стайні ще 20-30 мин. Після цього її можна випускати на про­гулку.

Шинельне сукно іде­ально підходить для попо­ни, воно добре дихає, пропускає пару через се­бя і зберігає тепло. У люті морози під сед­ло або сіделко на спину коня кладу вальтрап -полупопону з сукна, что­б не застудити поясницю коня.

Якщо в стайні взимку дуже тепло, коні часто застуджуються, каш­ляют, різко знижується їх імунітет. Якщо є теп­лий закритий манеж, мно­гие власники коней стрижать своїх улюбленців, щоб ті після роботи швидше просихали. Але в цьому випадку випускати гу­лять коня взимку потрібно тільки в попоні.

Сніжна зима - хоро­шєє час для заїздки молодняка, як під сідло, так і в збрую.

А ще дуже приємно прокотитися з вітерцем на гірських лижах по засне­женному полю за лоша­дью. Цей вид кінного спорту поки не придбав велику популярність в Росії, але з часом, упевнений, обов'язково прі­обретет. Називається він ськиджорінг (від англій­ських слів ski - "лижі", і journey - "поїздка"). Під час такого катання я от­мечал швидкість на пово­ротах до 60 км/ч. Дух захоплює! Ось тільки необхідно надягати за­щитниє окуляри і шолом, что­б захистити себе від снеж­ков, що вилітають з-під задніх копит. Це своєоб­разний екстрим, тому кінь для такого виду спорту треба готувати спе­циально. Починати слід з роботи на віжках, потім в збруї і лише після цього переходити до букси­ровке лижника.

А взагалі, в будь-яке вре­мя роки можна знайти мно­жество увлекательних за­нятій для коня і її хо­зяїна!

Ради на всі випадки життя!

На головну